23.09.2026
Лабораторні діаманти створюють не в надрах землі, а в спеціальних установках, де можна відтворити умови, необхідні для росту кристала. За своєю природою це не імітація: такий камінь має ту саму основу, що й природний діамант.
Найчастіше використовують дві технології — HPHT та CVD. У першому випадку кристал формується під дією високого тиску й температури. У другому — нарощується поступово з газового середовища. Після цього його ограновують, полірують і готують до використання в ювелірних виробах.
На вигляд лабораторний діамант може практично не відрізнятися від природного. Його так само оцінюють за огранюванням, кольором, чистотою та каратністю.
Під час вибору краще дивитися не лише на розмір. Значення мають блиск, якість огранки, відтінок і чистота. Також варто перевірити сертифікат — у ньому має бути зазначено походження каменю.
І ще важливий момент: лабораторний діамант не варто плутати з фіанітом або муасанітом. Це зовсім інші матеріали. У цьому випадку різниця з природним діамантом полягає саме у способі походження.